Українська промисловість за умов війни: що змінилося / Фото: Getty Images, Колаж: Сьогодні
Україна втратила до 50% економіки й відновиться до довоєнного рівня за 5 років. Проте для цього необхідно багато рішень, у тому числі міжнародних інституцій, та доступ до фінансування.
Про це йдеться у колонці голови Комітету промислової екології та сталого розвитку EBA, директора GMK Center Станіслава Зінченка.
Війна спричинила кілька наслідків для промислового сектору України, вказує експерт: пошкоджено низку підприємств ("Азовсталь", ММК ім. Ілліча, "Сєвєродонецький Азот", Авдіївський коксохімічний завод, "Енергомашспецсталь" та інші), виникли збої в ланцюжках постачання та впало внутрішнє споживання. Україна втратила до 50% економіки й відновиться до довоєнного рівня аж за 5 років. А фактично країна втратили десятиліття.
"Більше того: в Україні вже не доводиться говорити про кліматичні цілі на 2030 рік. Плани зниження викидів провалилися, якщо говорити про вуглецеву ємність. Тому нам потрібен перегляд цілей NDC-2 (національно визначений внесок відповідно до Паризької угоди). Також Україна очікує на підтримку з боку наших партнерів, насамперед ЄС, для фінансування програм відновлення промисловості після війни, доступу до фондів фінансування "зеленого" переходу для українських компаній, оскільки місцева економіка дуже постраждала від війни", – підкреслює Зінченко.
Підтримка світової спільноти у реалізації програм відновлення дасть можливість застосувати найкращі практики зі зниження викидів у промисловості, зокрема деякі критично важливі технології, як то циркулярні рішення, або зростання використання відновлюваних джерел енергії, вказує експерт.
"Та навіть відновлюючи за допомогою світової спільноти зруйновані підприємства, ми все одно не зможемо побудувати "зелену" промисловість – технологія поки що не готова. Сучасні технології дають змогу скоротити викиди лише на 25%. Якщо ж ми будуємо на місці "Азовсталі" новий металургійний завод, ми маємо розуміти, що через 20 років його доведеться будувати заново. Він не завершить свій життєвий цикл і може не забезпечити повернення інвестицій", – наголошує експерт.
Окрім того, поруйновану українську промисловість може остаточно знищити "вуглецевий податок" CBAM, умови якого стають дедалі жорсткішими, переконаний Зінченко. Тож світ має запровадити м’якішу кліматичну політику до України, яка оговтуватиметься від потрясіння.
"Україні потрібні особливі умови. Очевидно, що українські заводи не зможуть досягти істотних успіхів у зниженні вуглецевоємності до 2023 року, коли запуститься CBAM. Зараз ЄС не обмежує 100% нашого експорту, тож важливість цього питання зросла. Україні потрібний доступ до європейських інструментів фінансування. Водночас Україні потрібен особливий підхід для виконання вимог щодо зниження викидів. Тобто кліматична політика України має бути максимально м’якою та стимулюючою", – резюмував експерт.
Як відомо, у травні Комітет з навколишнього середовища, охорони здоров’я та безпеки харчових продуктів у ЄС (ENVI) фіналізував своє бачення дизайну СВАМ і вже 6 червня документ буде винесено на голосування Європарламенту.
Його умови стали значно жорсткіші: так, якщо норми проєкту будуть поширюватися на Україну, то українські експортери в ЄС щороку сплачуватимуть понад 1 млрд євро податку на вуглець.
Ми вже розповідали, як війна вплинула на українську металургію, і писали, що український металургійний гігант Запоріжсталь групи "Метінвест" Ріната Ахметова та Вадима Новинського після часткового відновлення виробництва працює на 40-50% своєї потужності.