Азовсталь – завод, який став символом незламності українців

Маріупольський комбінат став символом незламності українців / Фото: Getty Images, Колаж: Сьогодні

Майже дев'яносторічний завод завжди був особливим для України та маріупольців. Але під час війни з Росією навіть його ім'я зазвучало по-новому.

1930 рік. Місце для будівництва нового металургійного комбінату обрано ідеально: з одного боку – річка Кальміус, а з іншого – Азовське море. Саме сюди найближче (приблизно 300 км) доставляти морем залізну руду, яку добувають на Керченському півострові. Для "Азовсталі" одразу ж будують і власний морський порт – і досі єдиний заводський порт в Україні.

Важлива для заводу дата: 12 серпня 1933 року доменна піч №1 видала свій перший чавун. А далі 1935 рік – запуск виробництва сталі, 1945-й – комбінат об'єднує весь повний цикл виробництва, всі три – доменне, сталеплавильне і прокатне.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Біля заводу, на березі Кальміуса зростає житловий район, спеціально для працівників "Азовсталі". Тут із самого початку працюють десятки тисяч людей. З 30-х і досі журналісти називають "Азовсталь" "містом у місті", "серцем Маріуполя" і навіть "окремою планетою". Історія покаже: 90 років сталевого комбінату – це заслуга його залізних людей.

Азовсталь – гігант металургії

Без зварювання та підйомних кранів: як будували "Азовсталь"

Такі люди його й побудували: на той час усі будівництва століття в СРСР велися вручну. Підйомних кранів не було, і підносили метал 120 робітників. Зварювання не існувало і майже 700 котельників вручну клепали конструкції заводу. Будівельні розчини підвозили просто одноколісними ручними тачками та виливали в котлован.

Там, внизу, можна було спостерігати своєрідний танець: тримаючись за плечі, по 3-4 людини ногами трамбували цемент – точно, як вимішують виноград для вина.

Керувала всім цим людина, безсумнівно, видатна. Першого директора Якова Гугеля називали командармом радянської індустріалізації та радянським металургом №1. Він народився в Білорусі, а виріс у Катеринославі (зараз – Дніпро), навчався в Одесі та Харкові, працював у Єнакієвому. Сьогодні вже складно об'єктивно оцінити його особистість, але очевидним є те, що його наполегливість, енергія і талант, як сказали б зараз, менеджера допомогли успішно запустити завод.

У "Азовсталі" не виявилося навіть "дитячих хвороб" усіх нових заводів – неполадок у перші роки роботи. 1937-го Якова Гугеля розстріляли як ворога народу. Викреслили з усіх архівів і забули. За 20 років посмертно реабілітували, повністю виправдавши.

Друга світова: як Крупп не переміг завод

Наступний "сталевий" етап – Друга світова. У 1941 році на "Азовсталі" вже працювали 4 доменні та 6 мартенівських печей. А в жовтні Маріуполь та "Азовсталь" захопили гітлерівські війська.

На центральному вході з'явилася вивіска "Акціонерне товариство Фрідріх Крупп", тобто завод "приєднали" до імперії гарматного короля Німеччини Круппа. Тут також хотіли налагодити виробництво боєприпасів. Але завдяки заводським підпільникам, які руйнували інфраструктуру заводу, не вдалося.

Через 2 роки окупанти втекли з Маріуполя, висадивши в повітря печі, зруйнувавши залізничні колії. Вони залишили комбінат без води, світла, кисню та транспорту. Але найголовніше – на "Азовсталі" згасла домна номер 4. Її колони підірвали німці, вона осіла і зрушила з осі. Вважається, що домни можна розпалити лише один раз. Але цю, вагою 1200 тонн, підняли, вирівняли та знову розпалили.

Під час війни "Азовсталь" зазнала ще великих людських втрат. Із 6 тис. азовстальців, які пішли на фронт, 500 не повернулися. Пам'ятник їм з'явився біля центральних прохідних – з переліком прізвищ загиблих біля підніжжя.

А вже до 1948 року "Азовсталь" запрацювала на довоєнному рівні, ставши одним з лідерів Європи з виробництва металургійної продукції.

Незалежність: податки та кисень

Навіть у кризові та інфляційні 90-ті "Азовсталь" не перейшла на виробництво каструль і не перетворилася на покинуту промзону, що трапилося з багатьма підприємствами. У незалежній Україні комбінат опинився у переліку стратегічних підприємств. А у червні 2006 року – увійшов до групи Метінвест (акціонер – Рінат Ахметов).

Завод почав активно модернізуватися і в 2011 році з експлуатації вийшло останнє мартенівське виробництво – "Азовсталь" почала плавити сталь тільки сучасним конвертерним способом. А ось домни залишалися.

Маріупольські металургійні комбінати – імені Ілліча та "Азовсталь" – стали найбільшими платниками податків регіону. У 2021 році разом вони "влили" 11 мільярдів гривень до бюджетів різних рівнів. Для Маріуполя це 35% міської скарбниці.

Навіть під час пандемії "Азовсталь" допомагала місту та країні, і не лише економічно. Щодня металурги відвантажували вироблений на підприємстві кисень у лікарні регіону та України. Зрозуміло, безкоштовно.

259 тисяч кубометрів газоподібного та 1865 тонн рідкого кисню для порятунку життя людей, що залежать від ШВЛ та кисневих концентраторів, – такий загальний залік меткомбінатів Маріуполя у боротьбі за здоров'я українців.

"Азовсталь" початку 2022 року – це величезне сучасне підприємство: чавун, сталь та різні види прокату, у тому числі броня для танків та унікальні види металу за спецзамовленнями. Саме з її цехів:

• сталь для нового саркофагу над ЧАЕС,
• рейки української залізниці.

Комбінат продає продукцію у всьому світі, співпрацює з 50 країнами. З його продукції побудований найбільший вітрильник Flying Clipper та з її допомогою відновлено міст Святого Георгія у Генуї. На комбінаті працюють понад 11 тисяч людей. І так – до 24 лютого 2022 року.

2022: Бастіон захисту Маріуполя

За два місяці після вторгнення армія РФ практично знищила Маріуполь. Страшним пам'ятником військових злочинів Росії стали зруйнований авіабомбами маріупольський драмтеатр, пологовий будинок та кожен житловий будинок міста. Двори та сквери стали братськими могилами для тисяч містян, точної кількості яких ми не знаємо й досі.

Одразу після російського вторгнення на "Азовсталі" почалася зупинка та охолодження всіх агрегатів меткомбінату – вона тривала близько тижня. Погасли домни – вперше з Другої світової війни.

"За жодних обставин "Азовсталь" не працюватиме під російською окупацією", – заявив Рінат Ахметов.

І у підприємства почалося зовсім інше життя – життя фортеці в облозі та укриття для містян. Бомбосховища "Азовсталі", збудовані після Другої світової, стали порятунком для тисяч маріупольців у 21-му столітті. Тут разом виявились і металурги, і мами з дітьми, і захисники України.

"Те, що зробила армія РФ з Маріуполем та "Азовсталлю", підкреслю, розуміючи, що там мирні люди та діти, немає навіть назви. Це гірше за геноцид", – каже Енвер Цкітішвілі, гендиректор "Азовсталі".

За його словами, понад два місяці люди живуть на межі у бомбосховищах. Запас їжі та води не поповнювався, бо росіяни не дали привезти гуманітарний вантаж людям.

"Якби не українські військові, навіть не уявляю, що їли б люди. Людям рятує життя те, що вони саме у бомбосховищах, розрахованих на удари різної потужності", – додав Цкітішвілі.

Російська пропаганда поширює легенди про біолабораторію у підземеллях "Азовсталі". Одне з російських медіа, яке ми навіть не хочемо називати, пише:

"Під промзоною "Азовсталі" розташовано 24 км тунелів на глибині 30 метрів. Там же є секретний об'єкт НАТО "PIT-404" та секретна біолабораторія НАТО з біологічною зброєю. Бункерна система з броньовим захистом. Усередині – 240 іноземців, серед яких офіцери НАТО та французького легіону, персонал біолабораторії. У лабораторіях PIT-404 велися випробування зі створення біологічної зброї. А, у свою чергу, жителі Маріуполя могли бути (і найшвидше ставали) "піддослідними кроликами" у цих випробуваннях".

Це було б смішно, але зараз не до сміху. Підземні тунелі на комбінаті, звісно, є. Вони потрібні для комунікацій, і там же розташовані бомбосховища – з 2014 року, першої атаки Росії на місто, в них є необхідні запаси продуктів, засобів гігієни та захисту для людей.

Все розраховане на одночасне перебування понад 14 тис. людей. Але все інше – вигадки запаленого розуму, якими намагаються виправдати знищення міста та регулярні атаки на "Азовсталь".

Разом з мирними людьми на "Азовсталі" – полк "Азов". Він з перших днів стояв на захисті міста. Саме через його відчайдушний опір Путін не може похвалитися захопленням Маріуполя. Ймовірно, з цим пов'язані шалені легенди пропагандистів про неймовірну техніку та озброєння, заховані на комбінаті. Окупантам не зрозуміти, що справжня сила "Азовсталі" – це люди, котрі борються за свою країну.

Територія заводу повністю знищена. На корпусах немає живого місця. Але "Азовсталь" залишається єдиним незахопленим об'єктом у Маріуполі, яким 2015-го був Донецький аеропорт. Не лише для України, для всього світу вона є новим символом непереможності.

Хештег #Azovstal у топі Твіттера. ФК "Шахтар" провів матч у футболках з символом комбінату – щоб розповісти світові про людей, які майже два місяці не бачать сонця, про захисників України, які б'ються з ворогом з останніх сил.

"Маріуполь був, є і буде українським. Я гордий тим, що оплот опору розташований на заводі "Азовсталь". Вірю, що наші військові відстоять місто, а мирних жителів буде евакуйовано", – заявив Рінат Ахметов.

30 квітня, після тривалих переговорів та втручання ООН розпочалася евакуація людей з "Азовсталі". За три дні територію заводу залишили кілька сотень людей. Але за оцінкою мера Маріуполя Вадима Бойченка, на "Азовсталі" залишаються щонайменше 200 мирних жителів. 3 травня ворог знову почав штурм комбінату.

Раніше ми розповідали, що у Маріуполі ворог кинув усі сили на штурм "Азовсталі". Російські війська безперервно обстрілюють металургійний комбінат.