Гуманітарна допомога та відродження Маріуполя: як у Метінвесті переводять промисловість на військові рейки

Заводи в Маріуполі ніколи не працюватимуть під окупацією / Фото: Пресслужба Группи Метінвест

У Маріуполі внаслідок обстрілів та вторгнення російських військ виникла гуманітарна катастрофа. Війна вплинула на українську промисловість та економіку, а також на ситуацію в РФ та світі. Проте компанії впевнені, що Україна переможе, зможе швидко відновитися та зберегти присутність на європейському ринку.

Про це та багато іншого генеральний директор компанії Метінвест Юрій Риженков розповів в інтерв'ю журналісту Тиграну Мартіросяну на YouTube-каналі "Україна 24".

Чи могли ви повірити, що подібне колись станеться?

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Ніколи. Я досі не знаю, що це відбувається насправді. Кілька місяців тому ми обговорювали проєкти з реконструкції, декарбонізації виробництв у тому самому Маріуполі... У голові не вкладається.

На самому початку, ще коли почалася війна, ми зупинили заводи, відкрили бомбосховища для всіх мешканців міста та завчасно приготували запас води та їжі. Нині, коли місто у блокаді, ми іноді виходимо на зв'язок із нашими співробітниками. Від них ми знаємо, що гуманітарна ситуація у місті погіршується з кожним днем, їжа та вода практично закінчилися, жодного разу не спрацював "зелений коридор" – щоразу його зривали представники російської армії. Люди виїжджають із міста на свій страх та ризик. Те, що відбувається зараз у Маріуполі, – величезна гуманітарна трагедія.

Чи багато ваших співробітників вдалося евакуювати?

Ми створили для них спеціальну "гарячу лінію", через яку вони всі, виходячи з Маріуполя, можуть з нами зв'язатися – для того, щоб ми могли надати їм допомогу та вести облік тих, хто виїхав. Станом на сьогодні на "гарячій лінії" зареєстровано 5 тис. працівників – це трохи більше 10% від кількості наших людей, які перебували в місті на початку цього місяця.

Тобто потреба в евакуації зберігається?

Безперечно. Адже йдеться не лише про тих людей, для яких ми організували понад 6 тис. місць у Запоріжжі, Кривому Розі, Кам'янському, Покровську, та які вже у безпеці. Але й про тих, хто перебуває в так званій сірій зоні, там теж працюють наші представники, ми відкрили літні пансіонати, які там перебувають, та надаємо людям першу допомогу, зокрема психологічну.

Розкажіть про гуманітарний хаб у Запоріжжі. Чим саме він займається?

У нас організовано двоступеневу систему надання допомоги. Є гуманітаний хаб, який ми відкрили на базі Метінвесту Польща. Метінвест, спільно з ДТЕКом та Фондом Ріната Ахметова, закуповує та збирає гуманітарну допомогу, яку передають європейські країни. Там вона акумулюється, і вирушає до Запоріжжя – до гуманітарного штабу на базі Запоріжсталі, де вона сортується, вкладається у набори, і вирушає до міст, куди ми можемо її доставити. Намагаємося, звичайно, допомагати насамперед містам, які перебувають у блокаді – нам вдалося доставити допомогу до Пологів, Енергодару, вдається доставити до Бердянська і там роздавати її переселенцям із Маріуполя. Отак працює наш штаб, і це досить ефективно.

Ви можете розповісти, що знаходиться в гуманітарних вантажах, які надходять з інших країн? Як багато ми отримуємо зараз з-за кордону?

Із Польщі ми доставили 117 тонн товарів першої необхідності – продукти тривалого зберігання, медичні товари, а ще 300 тонн поки що перебувають у дорозі. З центру у Запоріжжі, де ми сортуємо не лише європейську допомогу, а й те, що ми закуповуємо в Україні, було вже надіслано людям понад 1 тис. тонн допомоги.

Підприємства у Маріуполі та Запоріжжі зараз не працюють, а як інші?

Практично у повномасштабному режимі у нас працює Каметсталь у Кам'янському (на 80%), ГЗК у Кривому Розі працюють на 35 – 40% завантаження, і переважно на постачання продукції для наших європейських партнерів: вони пішли нам назустріч і практично вдвічі збільшили заявки на березень. Також працює шахтоуправління Покровське. І, звісно ж, працюють наші підприємства за кордоном.

Наскільки я знаю, частина ваших підприємств перепрофілювалася для армії?

Насправді допомогу Україні надають усі наші підприємства. Більше того: ми передаємо метал для того, щоб наші підрядники та партнери теж робили протитанкові їжаки та ланцюги на своїх підприємствах. З початку агресії ми передали ЗСУ понад 40 тис. їжаків, понад 10 тис. спеціальних шипованих ланцюгів проти колісної техніки. Також ми освоїли виробництво броньових пластин для бронежилетів на наших виробництвах, і вже сьогодні ми передали понад 2 тис. таких пластин – з них уже виготовили бронежилети для ЗСУ, тероборони та національної поліції. Ще ми веземо допомогу, куплену за кордоном – в основному це каски, аптечки, бронежилети.

Якщо говорити зараз про територію, де тривають обстріли та бомбардування, ключовою проблемою є логістика, а точніше – розрив логістичних ланцюгів. Як ви справляєтесь?

Абсолютно правильно. Українська металургія базувалася на доступі до морпортів. Основні поставки металу йшли через маріупольський та чорноморські порти, руда – через порт Південний та ТІС. На жаль, зараз багато цих портів захоплено, багато – на межі захоплення, і шляхи з них портів заблоковані. Це дуже підкосило нашу логістику. Зараз ми дивимося на перезапуск комбінату Запоріжсталь, і розуміємо: наша основна проблема – як завезти вугілля, і як вивезти готову продукцію. У цих питаннях ми дуже щільно працюємо з Укрзалізницею, адже тут все збігається – інтереси компанії, інтереси країни. Наше завдання – знайти вирішення логістичної проблеми та перезапустити економіку України.

Безперечно, адже металургія – експорто-орієнтована галузь. Я говорив з міністром фінансів Марченком, і він сказав, що уряд зараз також намагається вирішити питання постачання продукції через західний напрямок залізниці.

Так, уряд дуже залучений до цієї історії, і рішення ми знайдемо. Коли у 2014 – 2015 році було знищено основний логістичний канал у Маріуполі, який йшов через Донецьк, ми вже працювали над вирішенням такого завдання. А до 2018 року знайшли рішення та змогли повністю забезпечити підприємства у Маріуполі сировиною. Тут буде те саме: ми дивитимемося на західні переходи, шукатимемо інноваційні рішення, у тому числі контейнерні перевезення. Словом, ми маємо багато ідей. Так, реалізація деяких займе кілька місяців, а деяких – і роки, але все можна вирішити.

Так, нам необхідно перевести економіку, як то кажуть, на воєнні рейки – і розуміти, що вона має працювати. Як ви оцінюєте наслідки української, російської, світової економіки від цієї війни? Адже українська та російська залізнична сировина надовго зникне зі світового ринку.

З погляду залізничної сировини – є два ринки, європейський та далекосхідний (Китай, Південна Корея). З погляду європейського ринку, ми залишаємось одним із найбільших постачальників. Навіть у березні, за підсумками місяця, ми поставимо близько мільйона тонн продукції нашим партнерам. Якщо ж говорити про Китай, то там наша та російська частка на ринку настільки мала, що навряд чи хтось помітить.

Що стосується нас і РФ, то тут наслідки будуть помітнішими, і насамперед для росіян – адже вони втратили ринок Європи і незрозуміло, чи зможуть вони переорієнтуватися. Це означає для країни падіння 30 – 40% виробництва. В Україні зараз падіння становить приблизно 60% . Але ми шукаємо шляхи налагодити експорт до європейських країн.

Що стосується металопродукції, то майже 60% в РФ становить внутрішнє споживання, а відсотки, що залишилися, вони просто втратять. В Україні ситуація гірша. Ми бачимо, що маріупольські заводи не працюють. У мене немає сумнівів, що їхню роботу буде відновлено, але для цього місто має залишитися українським, а маріупольські заводи – це більше третини виробництва сталі в Україні. Тобто Україна на сьогодні втратила приблизно 30 – 40% своїх металургійних потужностей .

Це суттєва частка економіки. А чи можлива взагалі робота підприємств групи Метінвест під окупацією?

Позиція нашого акціонера Ріната Ахметова однозначна: він сказав, що працювати заводи можуть лише у вільному, українському Маріуполі. Ми завжди, у всі роки працювали виключно за українськими законами, в українському правовому полі та системі оподаткування. Для того, щоб заводи працювали, там має бути український суверенітет.

Спроби захоплення меткомбінатів у Маріуполі були?

Зараз йде спроба захоплення міста загалом, а комбінати – це більшість міста. Але, наскільки я знаю, зараз обидва комбінати, як і центр Маріуполя, перебувають під контролем українських збройних сил. Я не вірю, що Росія, навіть якщо захопить місто, зможе запустити ці заводи. З кількох причин: перша – у РФ немає ринку збуту, щоб запускати ці два гіганти, у них навіть власне виробництво падає. А друге – кваліфікований персонал: ніхто не поїде і не працюватиме на цих підприємствах, з огляду на ситуацію.

Ви оцінювали, скільки приблизно часу може знадобитися, щоб відродити роботу підприємств та життя у Маріуполі?

Спочатку потрібно оцінити ушкодження, які вони завдали. Поки, судячи з наявних відео, ми можемо судити, що критичних ушкоджень немає. Відповідно, питання запуску заводу – це кілька місяців. Складнішою буде історія з працівниками заводу та їхніми побутовими умовами, адже їм необхідно буде відновити житло. Саме це буде більш важливим, ніж запуск заводів. У нас, до речі, є ідеї щодо цього.

Ми збиралися запускати в Маріуполі цех холодного прокату – це мав бути найбільший інвестиційний проєкт в історії України, близько мільярда доларів. І під нього ми замовили проєкт цілого контейнерного містечка з усіма необхідними санітарними та житловими приміщеннями, який можна легко зібрати у будь-якому місці, і він може повністю нормально функціонувати. Зараз ми вивчаємо питання, щоб це містечко якнайшвидше приїхало в Україну: його можна буде зараз використати для біженців. А коли ми повернемо Маріуполь і його відбудовуватимемо – там зможуть жити працівники, які його відновлюватимуть.

До речі, я можу дати цікаву статистику щодо термінів відновлення Азовсталі. Коли під час Другої світової наступали німці, заводи були знищені повністю, заміновані та підірвані. Після цього перша сталь на Ілліча пішла через рік та 8 місяців, а на Азовсталі – через два роки. Але це було повне знищення. А ось донецький металургійний завод запрацював уже за п'ять місяців після звільнення.

На ваших підприємствах за кордоном як позначилася війна та зупинка заводів у Маріуполі?

По-перше, всі працівники наших підприємств залучені до організації гуманітарної допомоги. Ми маємо в своєму розпорядженні біженців в Італії, Британії, Болгарії, збираємо гуманітарну допомогу і поставляємо її в Україну. А з погляду роботи – найскладніша ситуація буде у нашого британського та італійського заводу, оскільки вони повністю залежали від слябів, які постачали з Азовсталі. Це створює дуже складну ситуацію на ринку, але ми працюємо над цією проблемою. Це також серйозний шок для європейської промисловості, адже вони працювали на слябах з Азовсталі та російських комбінатів. Тепер же обидві компанії-постачальники зникли з ринку.

Не можу не запитати: яке майбутнє тепер чекає на Метінвест Політехніку?

На сьогоднішній день проєкт не закритий. Ми намагаємось зберегти персонал: більша частина його була евакуйована і продовжує працювати над складанням навчальних програм. Тут важливо розуміти, що Політехніка – це не гарна будівля та не наукові лабораторії, які ми вже замовили. Це насамперед люди, викладацький склад, який ми збирали по крихтах. І це дуже непросто, адже багато викладачів поїхали з країни, бо не було попиту на ці спеціальності. Ось цей кістяк ми змогли зберегти.

Навчання, якщо я правильно пам'ятаю, має розпочатися вже у вересні?

Так ми планували. Але зараз, швидше за все, набрати перший курс у нас не вийде – хіба що у випадку, якщо вже сьогодні ввечері закінчиться війна, і Маріуполь буде повністю звільнено. Але ми продовжуватимемо курси підвищення кваліфікації, які у нас проходять в онлайн-режимі.

Ви в Україні? В Києві?

Не в самому Києві. Я зараз в області, але так, я в Україні. Це принципове питання наших акціонерів, які зараз також перебувають тут, та всього менеджменту: у цей час ми з країною. І працюємо на нашу перемогу. Рінат Ахметов прямо сказав: після перемоги всі свої інвестиції він направить на відновлення України та Маріуполя, який стане кращим, ніж був.

Повне інтерв'ю з Юрієм Риженковим: дивіться відео

Раніше ми розповідали, що українська енергосистема вже два тижні працює синхронно з європейською, а енергетики готуються до експорту в ЄС. Водночас у Міненерго підрахували шкоду від війни із Росією.